З моменту прийняття Україною Конституції у 1996 р. і приєднання у 1997 р. до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини (Конвенція), захист прав людини є однією з найбільш насущних тем юридичної теорії та практики. Особливої актуальності це питання набуло з прийняттям Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яким передбачається, що рішення Європейського суду є джерелами права України.

Незважаючи на широко розповсюджену думку про те, що права людини малозастосовні в контексті бізнес-спільноти, ці засоби судового захисту можуть виявитися надзвичайно ефективним механізмом для захисту інтересів бізнесу від неправомірних посягань та необґрунтованого втручання з боку державних органів. Зокрема, засоби судового захисту прав людини незамінні в процесі захисту активів від прямої або «непомітною» експропріації державою та необґрунтованого регулювання господарської діяльності (Стаття 1 Протоколу № 1 Конвенції), несправедливого судового розгляду (стаття 6), захисту свободи слова медіакомпаній (Стаття 10 Конвенції) тощо.

Ще однією розповсюдженою помилкою є абсолютно хибна думка про те, що права людини можуть бути тільки у фізичних осіб: Статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції прямо передбачається, що право користуватися своїм майном гарантується як фізичним, так і юридичним особам, крім того, юридичні особи можуть мати й інші права, такі як право на справедливий судовий розгляд, свободу вираження поглядів, свободу на об'єднання тощо. На практиці це було підтверджено цілою низкою рішень Європейського суду, прийнятих у справах суб'єктів господарювання, зокрема: «Совтрансавто Холдинг» проти України, «Інтерсплав» проти України, МПП Голуб проти України тощо.

Юристи AstapovLawyers мають широкий досвід представництва юридичних та фізичних осіб в Європейському суді з прав людини, а також в українських органах правосуддя у справах про захист прав людини.